04/03/09

Суд дитині не товариш?

Український суд дитині не друг і не помічник: психологічний комфорт у ньому відсутній, а фізичні зручності для маленьких українців не передбачені, переконують громадські організації. На їхню думку, це є порушенням прав дитини. З цим погоджуються і психологи, які стверджують, що для дитини суд - це стрес, а відсутність умов у ньому - стрес подвійний.

Протягом декількох місяців волонтери Харківської фундації «Громадська Альтернатива» спільно із психологами та правозахисниками досліджували ситуацію із дотриманням прав дітей у судах, зокрема, моніторили храми Феміди за  критерієм «дружності до дитини» (зручність та психологічний комфорт перебування). Моніторинг відбувався у п`яти судах Харкова й Харківської області. І  хоча на основі такої невеликої кількості навряд чи можна робити загальні висновки, але правозахисники одностайні в тому, що подібна ситуація є типовою для всіх судів України.

Процедура доступу у приміщення судів достатньо проста (хоча, як виявилося, це чи не єдиний позитив): у половині випадків для цього не довелося пред`являти документи, а в інших випадках вимоги були мінімальні - будь-який документ, що посвідчує особу.

Далі починаються проблеми. Прочитати необхідну інформацію для дитини - вчинок майже героїчний: вона або повинна бути акселератом, або ж носити із собою драбину. В усіх перевірених судах необхідна інформація була розташована зависоко, та й не тільки для дитини, а й для людини, невисокої на зріст. Відтак, інформація у суді для дитини є фізично недосяжною, відзначають правозахисники. Ще одна проблема в тому, що написана вона незрозумілою маленькому українцеві мовою. Та й чи знадобилася б тамтешня інформація взагалі? Адже більша її частина - минулорічної або кількарічної давності.

"Наприклад, інформація про ювенального суддю була наявна на стенді лише в одному з судів. Але й та обмежувалася тільки його прізвищем - ані графіку прийому судді, ані номеру кабінету, де слухають справи за участю дітей, вказано не було", - розповідає президент фундації «Громадська альтернатива» Марія Ясеновська.

У судах, як у комп'ютерній грі: чим вище рівень, тим складніше. На жодному з кабінетів немає позначок (волонтери жартома порівняли приміщення правосуддя із Фортом Буаяр, от тільки різниця в тому, що в Форті всі вказівники є, а суд для дитини виявився справжнім лабіринтом).

"Не дивлячись на наявність гардеробу у всіх п`яти судах, скористатися його послугами можна лише в одному з них. Зали засідань у більшості судів знаходяться вище першого поверху. При цьому лише одна з будівель має ліфт", - продовжує Марія Ясеновська.

Ані кімнат психолога, ані спеціально обладнаного приміщення для очікування нема. Не вистачає і меблів, тому чекати дитині часто доводиться стоячи. Волонтери організації переконують, що здебільшого це призводить до складнощів у веденні судового процесу, оскільки дитина ще до нього втомлюється. Після такої перевірки на «міцність» до залу вона йде без впевненості у собі, спокою й зосередженості.

"Організація спеціального приміщення для дітей на території суду, у якому діти могли б очікувати своєї участі у судовому процесі або чекати на своїх батьків, залучення до роботи з дітьми психологів та соціальних працівників було б виправданим", - каже Ясеновська.

Часто дитина у суді не може навіть елементарно відвідати туалет. Обладнані ними не всі поверхи, але якщо туалети і є, часто-густо ними неможливо скористатися. У трьох з п`яти досліджених будівель туалети були зачинені, ще в одному випадку перед входом до туалету було попередження «лише для працівників». « Відзначимо, що вирішення цієї проблеми не потребує ніякого додаткового фінансування, лише доброї волі судових адміністрацій. Однак за 17 років незалежності України вона так і не була вирішена», - відзначає Марія Ясеновська.

Слухання справ за участю дітей відбуваються у звичайних судових залах, які обладнані гратами для утримання підсудних. Перед очима в дитини - величезна, із високими стелями, зала судових засідань, залізна клітка. Позитивної і довірливої атмосфери для дитини у суді це не створює, зауважують психологи.

Хоча дослідження проводили тільки у п`яти судах Харківської області, правозахисники кажуть, що це -типова картина усіх українських приміщень правосуддя. «Наші дані підтверджують дослідження інших громадських організацій, присвячених доступу громадян до судів й до правосуддя, наприклад, дослідження львівського фонду «Право і демократія», - переконує Марія Ясеновська.

Європейська конвенція прав дитини, ратифікована Україною у 2006 році, передбачає реорганізацію судової системи й роботи судів з урахуванням потреб дітей, а відтак, як не крути, суд має бути готовий до того, що будь-яка дитина може звернутися до нього за допомогою, і така допомога має бути надана на якісному рівні.

Катерина Бессарабова 

постiйна адреса статтi:
http://human-rights.unian.net/ukr/detail/189934

повернутися до списку новин