-
« Новини
25/11/08
Кінець суспільної філантропії? // Вечірній Київ
Людмила КОЛБ, Вечірній Київ
У передчутті безгрошів'я благодійні фонди скорочують свої витрати та закривають проекти, а одержувачі доброчинної допомоги бояться, що їм більше ніхто не допомагатиме.
Тетяна Черв'якова - учасниця добродійної акції «Допоможи конкретній людині». У неї - прогресивний сколіоз третього ступеня. Кажучи по-простому, у молодої дівчини виріс горб, який затискає легені та серце. «Важко дихати й дуже болить спина», - жаліється дівчина. Щоб її вилікувати, необхідно 60000 гривень. Аби зібрати ці кошти, про Таню написали в газеті та показали по телевізору.
Дівчина вірила, що до Нового року її прооперують і життя налагодиться. Хвора частенько телефонувала до банку й перевіряла стан свого рахунку. «Мій тато потрапив у лікарню, і тепер йому потрібні гроші на ліки, - розповідає Тетяна. - Почалася криза, і мою сестру звільнили з роботи, а я ледве влаштувалася, аби продавати «Форнетті». Хоч 300 гривень, але зароблю». Дівчина працює, щоб її родина змогла пролікувати батька. Таня скаржиться, що працювати їй боляче, а кризи вона відверто почала боятися. «Невже нічого не буде, і мене не прооперують?», - зовсім не риторичне запитання від дівчини.
Однак у Головному управлінні соціального захисту населення пропонують завчасно не бити на сполох. Усі надії там наразі покладають на постійних благодійників, які щоразу давали гроші тим людям, котрі зверталися по допомогу. «Гадаю, що в період кризи про цих людей не забудуть і все ж підтримуватимуть їх», - каже начальник Головного управління Тетяна Костюренко. Утім, в управлінні зауважили, що сьогодні процес фінансової підтримки таки втратив свою колишню активність.
Благодійні фонди, у свою чергу, теж зайняли вичікувальну позицію. А на форумі доброчинців, який відбувся минулого тижня, вони одностайно вирішили, що різко змінювати стратегію своєї діяльності поки що не будуть. Натомість оптимістично зазначають, що економічна криза якраз і перевірить доброчинні організації на моральну й фінансову витривалість. «Усі благодійні організації зараз нервують. Наприклад, у нас криза неабияк зачепила засновників, і, мабуть, бюджет на 2009 рік буде меншим за цьогорічний. А з трьох проектів на Новий рік удасться реалізувати тільки один. Проте допомагати все одно треба, адже більшість незахищених громадян вочевидь опиниться за межею бідності», - каже президент БФ «Прагнення» Наталя Баш.
І справді, для чималої кількості пенсіонерів, сиріт, інвалідів благодійна допомога часто-густо була єдиним виходом зі скрутних життєвих ситуацій. Маємо замкнене коло: інтернатні заклади готуються до скорочень своїх штатів і заощаджують кошти бюджетів 2008 року. Їхні очільники все ще розраховують на доброчинців, а ті - зменшують витрати і згортають соціальні проекти. Директор Бориспільського дитбудинку «Берегиня» Тетяна Пивовар розповідає, що раніше наприкінці року сиротинцю виділяли додаткові кошти, а тепер навряд чи вони щось отримають. «Постійних спонсорів у нас немає, і ми сподіватимемось на тих, хто приходить до нас час від часу. Але за таких умов чекати на щось добре, м'яко кажучи, недоречно», - зазначає Тетяна Василівна. Окрім цього, керівник дитбудинку непокоїться через те, що в інтернатах може збільшитися кількість дітлахів з малозабезпечених сімей, яких бідні батьки просто змушені будуть тимчасово віддавати під опіку держави.
А тим часом у доброчинних організацій зменшується коло спонсорів, у яких можна попросити грошей. «Дедалі важче залучати кошти на допомогу малозабезпеченим верствам населення. Робота більшості підприємств зараз просто зупинилась, та й бізнес-структури переживають, можливо, чи не найгірші за останні десять років часи. А система благодійності ж безпосередньо залежить від меценатів», - не без розчарування визнає віце-президент БФ «Рідний дім» Олександр Кирилюк. Через кризу фонду довелося згорнути програму з боротьби проти дитячої смертності внаслідок серцево-судинних захворювань, яка мала почати набирати обертів наприкінці грудня.
Окрім цього, у фондах кажуть, що під час кризи спонсори фінансуватимуть лише ті благодійні починання, котрі приноситимуть швидкий помітний результат. Тому довгостроковим проектам поки що доведеться припадати пилом у фондових шухлядах. А на таких проектах зазвичай і базується робота більшості добродійних організацій. За словами директора Представництва благодійної організації «Кожній дитині» в Україні Володимира Кузьмінського, криза частково «заморозила» деякі їхні проекти. «Запобігання віддаванню дітей раннього віку до інтернатних закладів» і «Створення служби соціалізації та адаптації дітей, що виходять з інтернатних закладів» - важливі для нас проекти. У рамках їхньої реалізації були передбачені ремонтні роботи, а через кризу наші сподівання на великі будівельні супермаркети, які б могли дати матеріали безкоштовно чи за зниженою ціною, не справдилися, - розповідає Володимир Олександрович. - Тому зараз нам не вдасться створити кімнату для зустрічей малюків з близькими людьми при Київському обласному будинку дитини в заплановані строки».
Остання надія благодійників - приватні пожертви громадян. Але й у цьому питанні теж не без проблем. «Сьогодні в людей особливо грошей не попросиш. Ті, хто постійно жертвував, й далі це робитимуть, от лишень суми стануть меншими. А потенційні ж доброчинці, котрі могли б дати грошей, будуть украй обережними, тому коштів від них можна й не дочекатися», - прогнозує фандрайзер Віктор Галкін.
Світова благодійна спільнота, до речі, теж переживає далеко не найліпші часи. Згідно з дослідженнями, 30% опитаних неурядових організацій Великої Британії вже відчули спад індивідуальних пожертв від населення, а більшість з них очікують такого зменшення протягом наступних 12 місяців. Деякі ж міжнародні доброчинні організації закриватимуть свої філії в інших країнах світу, а закордонні донори припинять на певний час зовнішнє фінансування. «Приміром, Міністерство Великобританії з питань міжнародного розвитку припинило свою діяльність в Україні. До того ж, з кожним роком стає складніше отримувати кошти від зарубіжних меценатів, оскільки більшість грантодавців вважає, що, якщо українці можуть дозволити собі купувати «лексуси» та «мерседеси», то вони спроможні самотужки розв'язувати свої соціальні проблеми», - зазначає Володимир Кузьмінський.
Загалом же, нинішня ситуація майже цілковито залежить від дієвості запропонованих фондами соціальних проектів, як вітчизняних, так і міжнародних. Відсутність гідного впливу та результатів може призвести до того, що вони залишаться без будь-якої спонсорської фінансової підтримки навіть на декілька років.
25 листопада 2008