25/11/09

Конвенція ООН. Правав і свободи дитини // Освіта України

Конвенція ООН. Правав і свободи дитини // Освіта України №87-88, 25.11.2009

Ольга Коваленко

193 країни світу приєднані до конвенції ООН з прав дитини, серед них і наша держава. Цього року виповнилося двадцять років відтоді, коли Організацією Об'є­днаних Націй було прийнято Конвенцію про права дитини, до якої Україна приєдналася одразу після набуття незалежності. Наша держава взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення громадянських прав і свобод дитини і кожні чотири роки звітує перед Комітетом ООН з прав дитини.

Але чи статистична інформація відповідає реаліям? Торік Україна підготувала та подала чергову доповідь про стан реалізації прав дитини у країні, та, окрім державних інституцій, у нас, як і в кожній демократичній кра­ї­ні, діє чимало громадських організацій, які паралельно держструктурам сприяють відстоюванню прав дитини і подають свої пропозиції щодо цього на найвищих рівнях.

Адже в Україні 8,3 мільйона дітей, а це нині - більше ніж п'ята частина населення.

Інформація, зібрана громадськими організаціями, закцентована на соціальних, економічних і політичних негараздах, які негативно позначаються на правах дітей. 14 українських громадських організацій підготували до двадцятиріччя Конвенції свій Альтернативний звіт, який було представлено за сприяння Прес-клубу Київської спілки журналістів увазі громадськості, представників ЗМІ та державних установ.

Зокрема, голова Всеукраїн­ської фундації «Захист прав дітей» Євгенія Павлова за­значила, що в нашій державі поки що немає системного підходу до реального врахування думки дитини, і жодна з інституцій не займається системним моніторингом з дотримання прав дітей. Біль­шість статей Конвенції мають відображення в законодавстві. Однак на практиці вони залишаються формальними, а тому діти продовжують зазнавати насильства у сім'ях, при контакті з представниками правоохоронних органів, у школах і закладах опіки.

Україна не забезпечила на законодавчому рівні приєднання до Гаазької конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення 1993 року. Нині в розвинутих країнах триває активний процес із залучення самих дітей до впровадження в життя положень Конвенції. І в Україні при кожній держадміністрації мають створюватися Дитячі ради, щоб діти могли безпосередньо впливати на розв'язання своїх ­проблем.

Голова ради Всеукраїн­ської громадської організації «Жіночий консорціум в Україні» Марія Алєксєєнко торкнулася й успішних кроків нашої країни і уряду з цієї проблеми. Але дитина залишається в Україні більше об'єктом захисту, а не об'є­ктом прав. Адже вона - це маленька людина із власною думкою і власними потребами. Уряд України, зокрема, активно порушує питання права дитини на сім'ю хоча кількість дітей в інтернатних закладах не зменшується. А основне - досі не розроблено механізм раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, фактично органи опі­ки обмежуються лише актом обстеження житлово-побутових умов. Треба працювати над дотриманням чоти­рьох основних принципів Конвенції, зокрема йдеться про врахування думки дитини, захисту її права на життя і права на інформацію.

В альтернативній доповіді наголошується на необхідності реальних заходів щодо зменшення дитячої смертності та зниження смертності серед немовлят. А для цього треба терміново поліпшувати комплектацію медичною апаратурою стаціонарних медичних закладів. В Україні високий рівень доступу дітей до освіти, але треба звернути увагу на те, що багато дітей з різних причин не відвідують школу. Як не дивно, але й досі є проблема жорстокого поводження з дітьми, не розроблена процедура допитів дітей-свідків, є проблеми дітей-біженців тощо.

Директор представництва міжнародної неурядової організації «Кожній дитині» в Україні Володимир Кузьмін­ський зазначив, що поки що, на жаль, навіть український текст Конвенції має неточний переклад. Але дії коаліції громадських організацій на Альтернативному звіті не обмежуються. Вже створено спеціальний сайт для здій­снення моніторингу процесу забезпечення і орга­нізації захисту прав дітей в Україні, який працює в режимі он-лайн, що значно полегшить роботу в цьому напрямі профільних мініс­терств в Україні і дасть можливість і ЗМІ, і громадським організаціям мати загальну картину захисту прав дітей у державі.

Особливу увагу Володимир Кузьмінський зосередив на статті 25 Конвенції, де йдеться про право дитини на періодичне її перевлаштування для повернення в сім'ю. Текст цієї статті в українському перекладі обмежується лише увагою до охорони здоров'я, хоча це дуже важливо для дитини. Директор представництва «Кожній дитині» також висловив занепокоєння тим, що немає омбудсмена з права дитини в Україні.

Досі немає і чіткого бачення, як зменшити кількість, а згодом і ліквідувати державні заклади для сиріт, або щоб перейти до сімейних форм виховання. Бо в Україні є тривожна статистика щодо цього. На державному рівні вже розв'язано проблеми з фі­нансуванням прийомних сімей, але не створено нової форми на заміну старої, а триває розвиток паралельних систем. Це і для бюджету обтяжливо, і - найважливіше - немає справжньої допомоги дітям, позбавленим батьківського піклування.

повернутися до списку новин